Після складення перших чернечих обітів усі брати проходять всю суто францисканську формацію, маючи за ціль повну реалізацію свого власного життя згідно принципів Ордену та краще виконання його завдань[1]. Усі брати поглиблюють все вивчене в новіціаті, щоб в майбутньому могти бездоганно жити так, як справжій Брат Менший.
В Ордені Братів Менших кожен брат має вибір бути братом-священиком або братом-не-священиком. Брати, котрі мають бажання бути священиком, навчаються у Вищій Духовній Семінарії, вивчаючи філософію і теологію. Загальний час навчання в семінарії триває 6 років. Навчаючись у семінарії, брати розвиваються не лише інтелектуально, але також поглиблюють особисте духовне життя та власну особову зрілість, щоб в майбутньому бути висококваліфікованими священиками, які компетентно та професійно служитимуть Церкві та людям.
Брати, котрі не відчувають покликання бути священиками, можуть здобути вибрану собі професію, якщо є така потреба на користь Церкві і Ордену, та працювати[2]. Таким чином кожен з них виконуватиме волю Засновника Ордену, який хотів щоб усі брати, які можуть, працювали вірно та побожно, щоб в такий спосіб уникнули лінощі – головного ворога душі[3].
Клірикат є також часом інтенсивного приготування до складення вічних обітниць. Після новіціату брати дають обіти терміном на один рік, а потім щороку їх відновлюють. Після кількох років життя даними обітницями брат розпізнає, чи хоче на все життя зв’язатися обітами і жити францисканським життям. Ось тому обітниці і називаються вічними, бо складаються на все життя.