ЧЕРНЕЧА ФОРМАЦІЯ

Кожен, хто відчуває в серці поклик наслідувати Ісуса Христа, залишає всі інші другорядні речі та заняття, котрими жив раніше, і йде за Божим голосом (Лк 9, 23), щоб виконувати волю Всевишнього. Його волю неможливо виконати, не знаючи її. Тому людина потребує допомоги, а саме місця, часу, відповідних умов та компетентних осіб, котрі допоможуть покликаному краще пізнати свій характер, слабкі та міцні сторони, які навчать слухати і розпізнавати голос Бога і загартують до ревного і безумовного наслідування волі Господньої. Якраз і це є головною метою францисканської формації, щоб брати та кандидати за натхненням Святого Духа могли постійно наслідувати Ісуса Христа в конкретних умовах і часах згідно прикладу і Уставу святого Франциска[1].

Постулят

Постулят – це перший етап фундаментального і всестороннього розвитку кандидатів, котрий огортає такі аспекти, як: людський, котрий складається з  фізичного, психічного та інтелектуального елементів; християнський, тобто добре знання і застосування в своєму житті головних правд та моральних норм Католицької віри; і францисканський, тобто прийняття відповідного стилю життя і функціонування, яке є близьке думці та ідеї Засновника даного Ордену, в якому знаходиться кандидат[2]. Після прийняття до постуляту кандидат стає братом-постулянтом.  

Отож першим завданням постуляту є розвинути та поширити головні елементи людської зрілості у постулянта. Дякуючи гармонійному людському розвитку, який що забезпечує властиве пристосування особи до суспільного життя і здорове функціонування серед інших, брат-постулянт краще розуміє і усвідомлює собі власні потреби, недоліки, сильні сторони, власний темперамент, тощо. Ввесь часу постуляту, який триває рік[3], відбувається під керівництвом отця-магістра, що безпосередньо відповідальний за інтегральний розвиток братів-постулянтів[4]. Крім нього до виховання братів-постулянтів можуть бути доєднанні інші отці-вихователі, котрі відповідають за окремо визначенні елементи виховання, такі як загально-людський розвиток особи, виховання до практикування духовного життя і молитви. Спільне перебування в спільноті надає можливість братам-постулянтам пізнати один одного, навчитися знаходити спільну мову в різних життєвих ситуаціях[5], відчувати відповідальність як за себе, так і за співбратів[6], котрі на даний момент являються найближчими людьми, з якими постулянт найбільше проводить часу, займаючись великим багажом різноманітних занять. За усім цим процесом багатостороннього розвитку братів, співпрацюючи з іншими отцями-вихователям, спостерігає і товаришує братам отець-магістр, котрий з братньою любов’ю і пошаною для кожного навчить і пояснить, як краще зробити в даній ситуації, дасть добру пораду і зробить певну увагу, якщо буде потреба.

Наступною і не менш важливою ціллю постуляту є поглиблення морально-духовних цінностей Католицької Церкви та традицій Ордену, що допомагає братам-постулянтам краще пізнати принципи віри і стилю чернечого життя, котре хочуть практикувати. Сам цей процес поглиблення і кращого розпізнавання відбувається в щоденному житті,коли брати разом в  монастирській каплиці вчаться молитися псалмами, поглиблюють свої знання про чернече життя під час духовного читання та духовних розмов зі старшими і досвідченими отцями. Не менш важливою в особовому та духовному розвитку є праця, що вчить відповідальності, терпеливості, вміння знаходити спільну мову з тим, хто працює обабіч і дарує радість францисканського життя, бо, як написав в Уставі святий Франциск, праця являється благодаттю від Господа Бога[7].

Протягом такого року спільнотового життя брати-постулянти, хоч вони ще і не є ченцями і не складають жодних обітниць, „ментально” входять в ритм і стиль чернечого(францисканського) життя разом молячись, працюючи, відпочиваючи, навчаючись та приготовлюючись до наступного і більш інтенсивного етапу формації – до новіціату. Натомість на цьому першому етапі форміції, в постуляті, не маючи ще жодних правних зобов’язань перед Орденом, брати-постулянти в будь-який момент можуть, якщо так розпізнають волю Божу, залишити монастир і піти деінде шукати життєвої дороги. 

Бр. Анатолій Чорноус