Складаючи вічні обітниці, особовий розвиток та праця над самим собою не закінчуються, а навпаки, продовжуються і приймають нове обличчя. Навіть закінчивши кілька вищих навчальних закладів та здобувши декілька вищих наукових ступенів, не можна піддаватися спокусі, що все знання вже осягнуте, а власний розвиток завершений. Людина розвивається постійно, тому і праця над собою повинна мати постійний характер. Навіть дійшовши вже до високого рівня інтелігенції та осягнувши глибокий стан внутрішнього життя, не можна затримуватися і стояти на місці. Таким чином все знання та духовне багатство зібране та нагромаджене роками нелегкої праці ослабне та зникне. З цього приводу Орден охороняє усіх братів від такого роду ослаблення, даючи конкретні вказівки та створюючи відповідні умови, що є гарантією втілення в життя постійної чернечої формації.
Першим та основним елементом постійної формації братів є часте та регулярне читання Уставу, Листів та Заповіту святого Франциска,засновника Ордену, що допомагає точно знати надійні способи наслідування Ісуса Христа, які дав святий Франциск – той, хто досконало уподібнився до Христа. Допомогою у кращому їх зрозумінні братам служать документи Ордену, які ширше та конкретніше пояснюють,що брати мають робити, щоб жити за прикладом Святого Засновника[1].
Окрім цього, брати повинні дбати про своє духовне життя, молячись спільно Літургію Годин – молитву псалмами усієї Церкви, активно переживаючи Євхаристію, організовуючи різні францисканські богослужіння, підтримуючи цим самим власний харизмат, маючи черенечі реколекції, які є часом духовного відновлення[2].
Важливим елементом постійної формації є щоденне читання та роздуми над Святим Письмом та Євангелієм, котре стало Першим Уставом Ордену Братів Менших: ”Устав і життя Братів Менших такий: дотримуватися святого Євангелія Господа нашого Ісуса Христа, живучи у послуху, без власності та у чистоті”[3].
До того ж сам святий Франциск повчає, щоб брати, так само як і він, працювали, маючи на меті не хтивість та жадобу грошей, але для прикладу іншим та для уникнення безділля. Праця, пояснює святий, є елементом убогої та покірної людини і становить ознаку порядності[4].